У першому писемному документі про населений пункт (переписі населення) сказано: «Ревизская сказка 1795 года сентября 20 дня Волынской губернии Чудновского уезда деревни или урочища Ольшанка, принадлежащей Познанскому Яну Юзефову Мясковскому …».
Згідно з цим переписом, тут проживали три сім’ї: Матвія Гирки, Гаврила Мельника та Юзефа Більського. Перша сім’я займалася ткацтвом, члени другої сім’ї були мірошниками, третьої — хліборобами.
Інтенсивний розвиток села розпочався в 1874 р., коли приїхало четверо чехів, відряджених общиною для купівлі землі. В угоді, яка була складена 20 вересня 1874 р., сказано, що спадкоємці відставного майора Супікова — його вдова Лариса Яківна Супікова і троє дітей — продають землю площею 1050 десятин 466 квадратних сажень, яка охоплює «часть села Бабушек и две слободи Ольшанка и Мясковка со всем тем, что на поверхности земли и в недрах ея находится, и всякого рода принадлежностями …».
З документа можна зробити висновок, що назву селу давали не чехи. Скоріш за все, вона пішла від природних особливостей місцевості: заболочені ділянки були порослі вільхою, а зарослі вільхи називають вільшаниками.
Першими поселенцями були 72 сім’ї. Вони привезли свою культуру: знаряддя праці, книги, звичаї. Вже в 1875 р. ними було побудовано 15 будинків з господарськими спорудами, на що витрачено 7500 крб.
Чехи будували свої будинки із саману (суміш глини і посіченої соломи), а згодом, коли у Вільшанці був побудований цегельний завод, почали будувати з цегли.
У той час будувалася Києво-Брестська залізниця, яка проходили через село, тому частина чехів працювали на ній. В основному ж чехи займалися сільським господарством і, у першу чергу, вирощуванням хмелю, як у Вільшанці, так і в навколишніх селах, де орендували землю.
Чехи привезли свою культуру рільництва. З часом, побачивши що чехи збирають гарні врожаї, українці почали дещо в них переймати.
Один із чехів-поселенців — Вячеслав Войцехович Кліх — побудував пивоварний завод, який у 1995 роцi було переведено у недержавну форму власностi.
Село входило до п’ятірки найбільших чеських колоній у Житомирському повіті. Воно було окремою адміністративною одиницею, тобто мало свого чеського старосту. Першим старостою був Ян Віл.
Влітку 1925 р. у Вільшанці була утворена чеська сільська рада.
У перші післяреволюційні роки чехи створили сільськогосподарське товариство імені Рози Люксембург, яке в подальшому стало колгоспом.
У господарстві вирощувалися зернові культури, картопля, овочі, хміль, коноплі. Тут також розводили велику рогату худобу, коней, свиней, овець, курей, займалися бджолярством.
У 1937 р. у Вільшанці була своя електростанція, яка освітлювала колгоспні будівлі та будинки жителів села. Функціонували радіо-вузол, установка звукового кіно, клуб, діяла чеська школа.
Майже всі вулиці села були з твердим покриттям (вимощені камінням).
Під час Німецько-радянської війни господарство було розграбоване. Але вже в 1944 р. воно згадується, як господарство, що першим достроково виконало річний план хлібоздачі.
У роки війни багато жителів Вільшанки боролися проти нацистів у партизанський загонах Червоної армії та армії Людвіка Свободи. Багато з них загинуло.
У 1947 р., згідно з домовленістю між урядами Радянського Союзу та Чехословаччини, більша частина чехів виїхала на свою історичну Батьківщину.
На території села діяли цикорієсушильний завод, сільгосптехніка, колгосп, інкубаторна станція, райагробуд, тягова підстанція, хлібоприймальне підприємство, тощо. Більшість з них або знищено, або не працюють.
Діє ВАТ «Монтажник», товариство “Інтернешнл Палет Продакшн, що займається лісопильним виробнизтвом (в особі Челік Юсуфа, Каян Мурата, Мовсумова Фуад Надір Огли та Лапшина Миколи).
У Вільшанці є Загальноосвітня школа I—III ступенів, ДНЗ, будинок культури, пошта, сільська рада, ФАП. На початку 2000-х рр. розпочалося будівництво 2-х церков (Київського та Московського патріархату). Село повністю газифіковане.
До 27 липня 2018 року — адміністративний центр Вільшанської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.
